Тема 1. "Вибір професії? Чи складно це?”

     Вибір професії багато фахівців рекомендують уявляти у вигляді рівнобедреного трикутника, сторони якого - такі поняття як "я можу", "я хочу" та "треба".

   Хочу - це інтереси та схильності особистості, які можуть проявлятися вже в самому ранньому віці (увага, батьки!), наприклад, схильність до роботи з людьми, технікою, природою й т.д..

   Можу - це здібності людини до освоєння й виконання певної професійної діяльності. Причому, виконанню швидкому і якісному.

   Треба - це, так сказати, соціальне замовлення, тобто  потреба суспільства в людях певних спеціальностей.

   - Як ви вже  здогадалися, людина буде задоволена тільки в тому випадку, коли їй вдасться з'єднати всі ці сторони в струнку геометричну конструкцію. Причому, бажано, щоб сторони були дійсно рівні одна одній. Такщо, спробуйте зайнятися життєвою геометрією та  намалюйте подібний трикутник. Якщо сторони виходять занадто нерівнозначними, виходить, вас явно занесло не туди.

   Щоб скорегувати ваш професійний вибір, можна використати такі способи психодіагностики, як різні тести, анкети, опитувальники. Вони дозволять вам визначити, до якого типу особистості ви відноситеся, які якості є вирішальними для тієї або іншої сфери діяльності (спеціальної літератури про це існує чимало).

   Не секрет, що не тільки молодим людям, але й тим, хто з якоїсь причини втратив роботу, властиве загострене почуття непотрібності та незрозумілості Це відчуття - вірна ознака того, що вам варто переглянути свої професійні орієнтири. В ідеалі ще до вступу в навчальний заклад бажано визначити хоча б тип майбутньої професії.

Наведемо приклади   таких  типів:

Людина - техніка: будівельник, технолог, льотчик, шофер, конструктор.

Людина - природа: хімік, геолог, ветеринар, біолог, фермер.

Людина - людина: секретар, менеджер з персоналу, лікар, продавець, міліціонер.

Людина - художній образ: художник, письменник, артист, музикант, журналіст.

Людина - знакова система: програміст, економіст, оператор, перекладач.

   Як бачите, розподіл досить чіткий та стрункий. Щоб вибрати для себе той або інший тип зайнятості, потрібно згадати, до чого ви відчували особливий потяг із самого дитинства, хто був вашим кумиром, яких знайомих ваших батьків ви завалювали питаннями про їх професії.

   Аналіз цієї інформації допоможе вам правильно вибрати свою спеціальність, свою справу. Нудний термін  „ профорієнтація” насправді   дуже захоплююче та корисне заняття. Скільки людей страждають через те, що колись зробили неправильний вибір! Не варто вибирати професію, орієнтуючись на поради знайомих, на можливі високі заробітки або престиж.     Прислухайтеся до голосу свого серця, протестуйте себе самостійно або разом із професіоналами і тоді потім ви ні про що не пошкодуєте. Ви зробите безпомилковий вибір.

   Будьте впевнені в собі!

Щоб одержати бажану роботу, необхідно не тільки сподобатися роботодавцеві, але й обійти інших претендентів на посаду. Найважливішою якістю, необхідною для досягнення цієї мети, є впевненість у собі та своїх силах. Ця впевненість повинна проявлятися в вашому зовнішньому вигляді, манерах, словах і вчинках, а особливо в гідному поводженні в критичних життєвих ситуаціях..

Пропонуємо розпочати перевірку з себе, щоб дізнатися наскільки впевнена ви людина.

Ви впевнені в собі, якщо:

- усвідомлюєте свою неповторну індивідуальність, переваги та недоліки;

- є  гідними любові й поваги інших людей;

-  ні за яких умов не принижуватеся;

- володієте прийомами раціонального поводження в різних життєвих ситуаціях;

- щиро виражаєте свої думки й почуття, уникаючи неправди й лицемірства;

- завжди думаєте й аналізуєте що відбувається, не покладаючись тільки на минулий досвід, думку більшості, авторитетних особистостей і традиції;

- легко висловлюєте власну думку в будь-якому колективі;

- успішно виступаєте перед публікою;

- вмієте переконати у своїй правоті й настояти на своєму;

- вибираєте  найкращу стратегію й тактику поводження в конфліктних ситуаціях;

- вмієте гідно реагувати на критику, зауваження, образи;

- доброзичливі до людей, приймаєте їх такими, якими  вони  є.

Ви  не впевнені в собі, якщо:

- бентежитеся в найпростіших  життєвих ситуаціях;

- постійно потребуєте  допомоги, підтрики або схвалення інших людей;

- не проявляєте ініціативи, а чекаєте вказівок і розпоряджень від інших;

- уникаєте  з'ясування відносин, суперечок і конфліктних ситуацій;

- мовчки зносите образи й приниження і навіть не виправдуєтеся;

- дозволяєте собою маніпулювати, використовувати себе в чужих інтересах;

- не висловлюєте своєї думки, не задаєте питань;

- у вас тихий, тремтячий голос із хрипотою та покахикуванням;

- ви мовчазні й замкнуті в собі, уникаєте зайвих контактів з людьми;

- вам важко відмовляти іншим людям, говорити "ні".

   Зайва самовпевненість і крайній ступінь невпевненості в собі є різними сторонами "однієї медалі", тої самої   якості. Часто люди вважають занадто самовпевненими тих, хто ховає свою нвпевненість під бравадою, агресивністю, зарозумілістю, показною хоробрістю й незворушністю.

Ви дуже не впевнені в собі (а вважають, що занадто самовпевнені), якщо:

-  намагаєтеся у всьому бути в числі перших і кращих;

- прагнете до влади над людьми;

- прибігаєте до психологічного або фізичного насильства над людьми;

- сперечаєтеся з будь-якого приводу та постійно провокуєте конфліктні ситуації;

- маєте  "хворобливе" самолюбство й занадто вразливі;

- заводите численні любовні зв'язки, як Дон Жуан.

   Впевненість у собі, також як і невпевненість, є досить стійкою якістю особистості, сформованою ще в дитинстві під впливом певних факторів зовнішнього й внутрішнього життя людини.

    Із  стійкого почуття невпевненості в собі можуть виникнути наступні проблеми виховання:

- кризова життєва ситуація, пережита як трагедія (смерть близьких, розлучення батьків, зрада друга, публічне приниження достоїнства),

- внутрішня криза особистості (самокопання, самоприниження, втрата сенсу життя);

- "умовна" любов, коли батьки як би говорять: "Буду тебе любити тільки за умови, якщо ти будеш гарним (слухняним, працьовитим і т.д.)" Для нормального розвитку маленька особистість має потребу в безумовній любові, що як би говорить: "Люблю тебе таким, який ти є";

- постійне оцінювання, критика дитини ("дурний, ледар, нечупара"), а також надмірне захвалювання (геній, корифей, красень).

- жорстоке ставлення батьків (особливо небезпечна  деспотична мати), часте застосування покарань, погроз, наказів, команд,;

- відсутність родини, одного з батьків, наставника, друга в житті, що дає зразок поводження й допомагає розібратися у важких життєвих ситуаціях.

-  криза моралі суспільства, що, будучи носієм загальнолюдських цінностей, полегшує особистості прийняти життєво важливі рішення.

   Прояви невпевненості в собі, закладені неправильним вихованням:

ОСТРАХ СПРОБУВАТИ - бездіяльність, небажання домагатися свого зі страху потерпіти поразки, "втратити свою особистість". Така пасивність призводить до неправильної самооцінки, до незнання своїх достоїнств і реальних можливостей. Людина може, але не підозрює при цьому або, навпаки, не може, але запевняє себе й інших, що просто не хоче спробувати.

ПРИСТОСОВНИЦТВО, конформізм - прагнення бути як всі, не виділятися, щоб одержати схвалення та підтримку навколишніх.

БРАВАДА й ОБЛУДНІСТЬ - прагнення зробити враження кращим, ніж  тиоб'єктивно заслуговуєш, "пустити пил в очі". Багато  людей майже несвідомо фантазують, прикрашають дійсність, видають бажане за дійсне. Для наших співвітчизників дуже характерні безвідповідальність у дотриманні умов договорів, помилкові обіцянки та дезінформування.

ЗАЗДРІСТЬ, ОБРАЗА, САМОПРИНИЖЕННЯ - постійне порівняння себе з іншими, невдоволення собою й навколишніми, самоприниження. Впевнена в собі людина прагне до саморозвитку, а не до самоствердження через приниження інших людей.

МЕТУШЛИВІСТЬ, острах спізнитися, не погнатися за іншими. Спокій викликає в невпевнених людей тривогу, страх. Вони схильні  діяти не за власним бажанням, а з остраху випробувати зовнішній або внутрішній дискомфорт, під впливом зовнішньої необхідності, згідно обов'язку.

    На жаль, далеко не всі люди можуть похвалитися бездоганно правильним вихованням у дитинстві. Тому майже всім доводиться займатися самовихованням впевненості в собі. Суть у тому, що ВПЕВНЕНІСТЬ - ЦЕ ДОСВІД ПЕРЕМОГ. Щоб повірити в себе й свої сили, необхідно багато разів гідно вирішувати різні складні життєві ситуації.

Завжди шукайте кращу роботу!

    Завжди шукайте кращу роботу (всередині або поза своєю організацією), якщо хочете бути гарним фахівцем і повністю реалізувати свої здібності.

   Вчіться завжди, скрізь і всьому - відвідуйте безкоштовні курси, семінари, лекції; ніколи не відмовляйтеся від навчання за рахунок фірми, тому що це підвищує вашу цінність як фахівця в очах керівництва. Використовуйте тимчасову роботу як трамплін до майбутньої кар'єри: освоюйте прогресивні методи роботи, відпрацьовуйте прийоми ефективної взаємодії з людьми, здобувайте корисні ділові зв'язки зі співробітниками й клієнтами, вчіться управляти конфліктами й знімати стреси, створіть власний імідж.

    Якщо вас звільнять, стримаєте праведний гнів, не спалюйте мости для поновлення співробітництва, розглядайте цю ситуацію як засіб від застою й можливість змін на краще. Багато процвітаючих людей зробили блискучу кар'єру  після того, як виявилися на краю прірви.

    Рятуйтеся самі,  ніхто вам нічого не винен. Але тільки люди й можуть допомогти. Письмово й детально проаналізуйте, що вам допомагає та що заважає в досягненні мети, розташувавши ці фактори в порядку значимості.

Не шукайте точно таку ж роботу, яка була у вас до цього. Будьте  готові освоїти суміжну або зовсім нову   професію, яка цікавить вас. Письмово сформулюйте всі ваші переваги  в порівнянні з іншими людьми, які претендують на таку ж роботу.

    Не погоджуйтеся на найбільш доступну роботу, а наполегливо прагніть до тієї, яку найбільше  хочете. Звертайтеся в невеликі  фірми, де ви зможете поговорити безпосередньо з роботодавцем, а не з консультантом  відділу кадрів.

    Шукайте роботу інтенсивно. Якщо 70 відсотків шукаючих роботу витрачають на це 5 годин на тиждень, то ви повинні витрачати в 5  разів більше. Якщо інші проходять співбесіду  в середньому 6 разів на місяць, то ви робіть це по 2 рази щодня. Завжди будьте в гарній формі: зовнішність, настрій, манери поводження й мова  відіграють вирішальну роль у тому, як вас сприймають люди. Будь-яка  зустріч може вплинути на одержання роботи.

Розсилайте в усі підходящі фірми листи із проханням про прийом на роботу та резюме..

   Будьте впевненими в собі, цілеспрямованими та наполегливими. Це демонструє навколишнім вашу майбутню  ділову активність. Вмійте також ризикувати.

   Керівників більше цікавлять ваші практичні вміння й досвід роботи, ніж теоретичні знання й уміння. Обов'язково продемонструйте свої успіхи та  досягнення, покажіть зразки роботи.  Навіть якщо ви не одержали роботу, залишіть у пам'яті роботодавця найкраще враження про себе, виразіть надію на подальше співробітництво.

   Для зустрічі з роботодавцем просіть  не більше 20 хвилин.  Під час бесіди не вимовляєте монологів більше 2-х хвилин, більше слухайте .Розповідайте всім друзям і знайомим, яку роботу ви шукаєте та попросіть сприянню.     Поздоровляйте друзів з їх знаменними датами й нагадуйте  про себе.

Підносьте  себе роботодавцеві як подарунок долі, а не як жалюгідного жебрака. Вірте й доведіть, що  фірмі потрібні сааме Ви !